Камілль Коттен
| Камілль Коттен | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 1 грудня 1978[2] (45 років) Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Франція[3] | |||
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Lycee Francais Charles de Gaulled | |||
| Батьки | Gilles Cottind | |||
| Членство | Collectif 50/50d[4] | |||
| IMDb | nm1891185 | |||
|
| ||||
 Камілль Коттен у Вікісховищі | ||||
Камілль Коттен (фр. Camille Cottin ; нар. 1 грудня 1978, Булонь-Бійанкур, Франція) — французька акторка.
Камілль Коттен народилася в місті Булонь-Бійанкур в Іль-де-Франсі, недалеко від Парижа. Її батько — художник Жіль Коттен[5], а один із предків — Поль Коттен (1856—1932), директор паризької Бібліотеки Арсеналу. У 12 років Камілль разом з матір'ю та молодшою сестрою переїхала до Лондона, через п'ять років повернулася назад до Франції[6]. В Англії Коттен навчалася у Французькому ліцеї Шарля де Голля (фр. Lycée français Charles-de-Gaulle[7], потім вивчала англійську та американську літературу в Сорбонні і, здобувши освіту, працювала викладачкою англійської мови. Паралельно вона відвідувала курси акторської майстерності та грала на театральній сцені (наприклад, у п'єсі "Майстер і Маргарита" за романом Булгакова[8]). У 2009 році знялася в рекламному ролику SoftBank, який поставив Вес Андерсон, а в якості головної зірки відео виступив Бред Пітт[9].
У 2013 році Коттен зіграла головну і єдину роль у серії скетчів Connasse, що знімалися прихованою камерою, де вона перетворилася на образ зарозумілої і примхливої парижанки. 70 епізодів Connasse було показано в ефірі шоу Le Grand Journal на Canal+. У 2015 році за мотивами телевізійних скетчів вийшов фільм "Ідіотка — королева сердець " (фр. Connasse, princesse des cœurs): головна героїня, Камілла, вирушає до Лондона, щоб одружитися з принцом Гаррі[10]. Зйомки в образі Камілли принесли Коттен популярність та номінацію на премію «Сезар» за найкращий дебют[11], зробили її затребуваною акторкою.
Коттен зіграла одну з головних ролей у комедійному серіалі "Десять відсотків" (4 сезони з 2015 по 2020 рік), номінованого на "Еммі"[12] та французьку нагороду сфери шоу-бізнесу Globes de cristal. У 2016 році вона знову знялася з Бредом Піттом, цього разу у шпигунському трилері Роберта Земекіса "Союзники".
| Кіно | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Фільм | Персонаж | Примітки |
| 2001 | Ямакасі: Нові самураї | ||
| 2011 | Пограбування по-бельгійськи | ||
| 2013 | Газелі | Емілі | |
| 2014 | В перший раз | Клеманс | |
| 2015 | Наше майбутнє | Жеральдін | |
| Ідіотка — королева сердець | Камілла | ||
| 2015 — 2020 | Десять відсотків | Андреа Мартель | ТВ-серіал |
| 2016 | Сигарети та гарячий шоколад | Северін Грейо | |
| Іріс | Наталі Вассер | ||
| Союзники | Монік | ||
| 2017 | Ой, матусі | Авріл | |
| 2018 | Кинуті | Роуз | |
| Сімейна фотографія | Ельза | ||
| Нічого собі канікули! | Флер | ||
| Вбиваючи Єву | Елен | ТВ-серіал | |
| 2019 | Таємниця Анрі Піка | Жозефіна Пік | |
| Він і Вона | |||
| Однієї чарівної ночі | Ірен | ||
| 2021 | Тихий вир | Віржіні | |
| Мій легіонер | Селін | ||
| Дім Gucci | Паола Франкі | ||
| 2023 | Привиди у Венеції | Ольга Смирноф | |
Повний список нагород та номінацій на сайті IMDb[11].
| Нагороди та номінації | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат |
| 2016 | Премія «Сезар» | Найперспективніша акторка | Ідіотка — королева сердець | Номінація |
| 2016 | Приз Сюзанни Б'янкетті | Найперспективніша акторка | Перемога | |
У Камілль Коттен двоє дітей: Леон (народився 2009 року) та Анна (2015)[13]. Їхній батько — паризький архітектор, з яким Коттен у стосунках майже 20 років. У 2018 році він знявся у невеликій ролі у фільмі «Покинуті» разом із самою Коттен, Камілль Шаму та Міу-Міу[14][15].
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ L'actrice Camille Cottin était à Illiers-Combray, pour lire des textes de Proust (фр.). L'Écho républicain. 14 травня 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Call My Agent's Camille Cottin: 'Don’t we need culture more than we need shopping?' (англ.). The Guardian. 10 січня 2021. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Le lycée français de Londres, voie royale pour intégrer les meilleures universités britanniques (фр.). Le Figaro. 5 лютого 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Le Maître et Marguerite, d’après Mikhaïl Boulgakov (PDF) (фр.). Théâtre du Voyageur. Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Camille Cottin se «tape la honte» avec Brad Pitt : on a retrouvé la vidéo (фр.). Le Parisien. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Connasse, princesse des cœurs : une belle connerie (фр.). Le Figaro. 29 квітня 2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ а б Camille Cottin — Awards (англ.). IMDb. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ La série Dix pour cent nommée aux International Emmy Awards (фр.). Le Figaro. 27 вересня 2016. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Camille Cottin, du théâtre français à Hollywood (фр.). Marie Claire. 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Miou-Miou, Camille Cottin et Camille Chamoux : tout sauf «Larguées» ! (фр.). Le Parisien. 18 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Camille Cottin en couple : qui est son compagnon qui partage sa vie depuis 18 ans ? (фр.). Elle. 21 листопада 2018. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- Камілль Коттен [Архівовано 9 лютого 2022 у Wayback Machine.] на сайті театру Théâtre de la Tempête(фр.)